Наголос — це вимова певного складу з більшою силою голосу. Склад, на який падає наголос, називають наголошеним, решта складів — ненаголошені. Приклад: У слові ле́-бідь наголошений перший склад, а другий — ненаголошений.
Якщо склад вимовляється з посиленою інтонацією, то на нього падає наголос. Такий склад зветься наголошеним, решта — ненаголошеними.
В українській мові наголос може падати на будь-який склад: на перший, другий, третій тощо. Це означає, що він є вільним: разом – наголошено перший склад, принести – третій. У межах одного слова наголос може змінюватися: голова – голови (він є рухомим).
Наголос вказує на склад, який виділяється під час вимови слова. За допомогою наголосу часто розрізняють лексичне значення та граматичні форми слів: за́мок — замо́к, при́клад — прикла́д, батькі́в — ба́тьків, се́стри — сестри́. Вільний — означає, що у різних словах він може припадати на різні склади.
Слова чергови́й, листопа́д, правочи́н у сучасній українській літературній мові наголошуємо на останньому складі. Саме такий наголос зафіксованій в академічних словниках, граматиках, порадниках та довідниках.
Розставлення наголосів у текстах. … А ще у нас є сервіс "Наголоси", що розставляє наголоси в українських текстах. * СУМ – Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб’язно …