Лідокаїн – мембраностабілізуючий засіб групи амідів для місцевої анестезії. Він інгібує чутливі нервові закінчення шкіри і слизових оболонок, тобто спричиняє зворотне пригнічення провідності тканинних елементів нервових клітин (нейрон, аксон, синапси).
Показання: Місцева анестезія (термінальна, провідни кова) у хірургії, офтальмології, стоматоло гії, отоларингології; блокада периферичних нервів і нервових сплетінь при різних больо вих синдромах.
Лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн) — лікарський засіб, місцевий анестетик і серцевий депресант, котрий використовують як антиаритмічний засіб. Володіє інтенсивнішою дією і тривалішим ефектом, ніж новокаїн, але тривалість його дії коротша, ніж у бупівакаїну або прілокаїну.
Після місцевого застосування Лідокаїн проникає у тканини і чинить місцеву знеболювальну дію. Ефект Лідокаїну розвивається у межах 1 хв і триває від 5 до 6 хв.
При місцевому застосуванні розширює судини, не чинить місцевоподразнювальної дії. Фармакокінетика. При внутрішньом'язовому введенні максимальна концентрація в крові досягається через 5–15 хвилин. У плазмі зв'язується з білками крові на 33–80%.
Лідокаїну гідрохлорид — похідна ацетаніліду, належить до групи аміноамідних засобів для місцевої анестезії, що позбавляють больової чутливості обмежену ділянку тіла. Дія полягає у стабілізації нейрональної мембрани, зниженні її проникності для іонів натрію, що перешкоджає проведенню імпульсів нервовими волокнами.
Лідокаїн в формі 10% р-ну для ін’єкцій — антиаритмічний засіб (інструкція МОЗ України). Рекомендується застосовувати в дозі 1 мг/кг маси тіла при рефрактерній шлуночковій фібриляції/шлуночковій тахікардії в разі, коли аміодарон недоступний (Берман М.В., 2011), у тому числі і в …