Преюди́ція (від латів. praejudicialis – що відноситься до попереднього судового рішення) – обов'язковість для всіх судів, що розглядають справу, прийняти без перевірки доказів факти, раніше встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, в іншій справі, в якій беруть участь ті ж особи.
Коли преюдиція не працює Згідно з позицією КС, «єдиним способом спростування преюдиції у всіх видах судочинства повинен визнаватися перегляд судових актів за нововиявленими обставинами».
Преюдиція в кримінальному процесі 90 КПК України визнаються обставини, встановлені набравши законної сили вироком чи іншим рішенням суду, прийнятим у рамках цивільного, арбітражного або адміністративного судочинства.
З вищевикладеного можна дійти невтішного висновку, що преюдиційні факти – це насамперед встановлені попереднім, що набрало законної сили, судовим рішенням, факти, визнані обов'язковими для суду при цьому необхідно зазначити, що тільки щодо тієї особи, якій винесено вирок, і які не вимагають …