Домашній арешт — запобіжний або карний захід, що призначається судом та полягає в обмеженнях, пов'язаних зі свободою пересування, а також у забороні спілкуватись із певними особами, говорити по телефону тощо.
Домашній арешт застосовується за умови, що особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК).
Сукупний термін перебуван- ня особи під домашнім арештом протягом досудового розслідування не може пере- вищувати шести місяців. Після закінчення цього терміну постанова про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. Після закінчення цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Запобіжні заходи застосовуються в тих випадках, коли особа ще не визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення (діє принцип презумпції невинуватості).
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні під- озрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Пози- тивним аспектом домашнього арешту є те, що підозрюваний чи обвинувачений продовжує перебувати в звичних умовах життя.
1. Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. 2. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або …