У дощового черв'яка і личинки хруща покриви тіла зволожені. Саме через них до організмів цих тварин надходить кисень з повітря, що є між частинками ґрунту. Такі тварини чутливі до висихання. Щоб від нього врятуватися, у спеку вони переміщуються в глиб ґрунту.
Тіло, як і всіх кільчастих червів, поділене на сегменти, кожен з яких заповнений целомічною рідиною, яка допомагає їм витримувати тиск ґрунту над ними. Трубчаста травна система дає змогу черв'якам пропускати через неї ґрунт, збільшуючи його родючість.
Рух хробака значно полегшується тим, що на його тілі з черевної сторони є маленькі щетинки. Їх можна відчути, провівши змоченим у воді пальцем по боках і по черевній стороні тіла хробака, від заднього кінця до переднього. За допомогою цих щетинок дощовий черв'як пересувається під землею.
розпушують і удобрюють ґрунт (черви постійно вносять у ґрунт рештки рослин, із яких утворюється перегній — найкраще добриво); дощові черв'яки роблять у ґрунті тунелі й ходи, які запобігають утворенню кірки на його поверхні, виводять зайву воду.
Дощові черви відіграють значну роль у процесах ґрунтоутворення, що вперше відзначив англійський біолог Ч. Дарвін. Вони прокладають у ґрунті довгі ходи, які полегшують проникнення дощової води, повітря до кореневої системи рослин, забезпечують швидке розкладання опалого листя і утворення гумусу.
На полях дощові черв’яки включають у ґрунт до 6 тонн відмерлих органіки протягом року на 1 га, а в лісах вони включають до дев’яти тонн опалого листя за рік/на 1 га.