Збірник статей

Спеціальної підготовки до дослідження не потрібне.

1. Клінічні та/або лабораторні ознаки синдрому Жільбера.
2. Планування терапії лікарськими препаратами, що мають гепатотоксичні властивості.
3. Ризик ускладнень при терапії іринотеканом.

Подібні

Найшвидшим та безболісним способом діагностики синдрому Жильбера є пряма ДНК-діагностика за допомогою визначення числа повторів у промоторній ділянці гена UGT1A1.

Старт діагностики – це аналіз крові на загальний білірубін. Загальний білірубін при синдромі Жильбер коливається на рівні від 21 до 51 мкмоль/л і періодично, під впливом фізичної напруги або захворювань, підвищується до 85-140 мкмоль/л.