За зовнішньою будовою слані виділяють три морфологічних групи Л.: накипні — слань повністю або частково занурена у субстрат і має вигляд суцільних або лускатих кірок, бородавок, зерняток (напр.
Накипні (або кіркові) мають вигляд кірки. До кіркових лишайників належить графіс. Листуваті лишайники, наприклад, цетрарія, пармелія та ксанторія.
кіркові, або накипні — мають вигляд накипу (тонкої кірки); листуваті — округлі пластини, що виростають до 5-6 сантиметрів; кущисті — стеблоподібна слань у вигляді кущиків, гриви (довжиною до 50 сантиметрів).
Лишайники — це група симбіотичних організмів, що налічує понад 20 тис. видів.
Накипні – слань має вигляд забарвленої кірочки або нальоту, що дуже щільно приростає до субстрату. Ростуть на поверхні ґрунтів, гірських порід, на корі дерев і кущів, оголеній деревині, що гниє. Листуваті лишайники мають форму пластинок різного забарвлення, горизонтально розміщених на субстраті.
Лишайники першими поселяються в найбезплідних місцях (на голих скелях, каменях, у пустелях, на дахах, на поверхні скла). Лишайники повільно руйнують гірські породи особливими кислотами. Після відмирання, вони утворюють ґрунт, на якому можуть жити інші рослини. Ростуть лишайники дуже повільно.
Лиша́йники — організми, що з’явилися внаслідок симбіозу грибів із водоростями або ціанобактеріями. Гриб утворює основу тіла лишайника, а клітини водорості містяться всередині. Водорість здатна до фотосинтезу й постачає грибу поживні речовини, а він захищає її від …