Балада з'явилася в російській літературі початку XIX століття, коли традиції старого псевдокласицизму, що віджили свій вік, стали швидко падати під впливом німецької романтичної поезії. Перша російська балада, і до того ж — оригінальна і за змістом, і формою — «Громвал» Гавриїла Каменєва (1772—1803).
Слово «балада» походить від італійського ballare – «танцювати». Спочатку це була італійська хороводна пісня. У XII–XIII століттях балади-оповідання писали придворні поети та мандрівні музиканти по всій Європі. У XV столітті жанр став популярним в Англії.
Роберт Бернс Творцем жанру літературної балади став Роберт Бернс (1759–1796). Основою його поезії була усна народна творчість.
Провансальська балада (від італійського "ballare" – танцювати) – жанр середньовічної лицарської лірики – виникла у XI-XII століттях на основі народних весняних (обрядових) танцювальних пісень з хоровим приспівом.