Відповідно до змісту, форма розуміється як упорядкованість змісту – його внутрішній зв'язок і порядок. У співвідношенні з матерією форма розуміється як сутність, зміст знання про суще, яке є єдність форми і матерії.
зміст представляє рухливий, динамічний бік цілого, а форма охоплює систему стійких зв'язків предмета.
У межах філософського знання просторова форма впорядковує зміст, сутність речі. Вона висловлює ідею речі, прагнучи єдності зі змістом. При наближенні до реальності форма стає не лише «оформлювачем» змісту, а й самостійно існуючим феноменом.
Поняття «форма–зміст в мистецтво» введено автором для посилення акценту на принциповій своєрідності художньої форми та художнього змісту, на їх взаємопороджуваності, сутнісному взаємопроникненні та практичній нероздільності, чого не спостерігається в такому вигляді ніде, крім мистецтва.