Набута вада серця розвивається внаслідок нездатності клапанів забезпечувати нормальний кровотік, викликаючи порушення і застій у великому або малому колі кровообігу. Без медичної допомоги патологічний процес призводить до тромбоемболічних ускладнень, серцевої недостатності, інвалідності та смерті.
Вроджена вада серця є наслідком порушення нормального процесу розвитку первинної та вторинної міжпередсердних перегородок та ендокардіальних подушок у період його ембріонального формування.
Набуті вади серця — порушення серцевої діяльності, зумовлене морфологічними або функціональними змінами у клапанному апараті.
Причини вроджених вад на 40-60% залишаються невиясненими. Генетичні фактори, такі, як хромосомні аномалії і мутантні гени, зумовлюють приблизно 15% вад, зовнішні фактори – 10%, комбінації генетичних факторів і зовнішніх – 20-25%, багатоплідна вагітність – 0,5-1% вроджених вад.
Середня тривалість життя у пацієнтів з великими дефектами міжпередсердної перетинки не перевищує 27 -30 років, з середніми – 36-40 років. Після закриття дефекту 80% хворих стають цілком здоровими людьми. Ризик радикальної корекції неускладненої вади не перевищує 0,5% .
У виникненні набутих вад серця головна роль належить ендокардиту, особливо ревматичному. Рідше вони виникають унаслідок інфекційного ендокардиту, атеросклерозу, сифілісу, дифузних захворювань сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія, ревматоїдний артрит), травм.
Набуті вади серця являють собою структурні аномалії і деформації клапанів серця і субклапанного апарату, що виникли внаслідок різних причин, які порушують внутрішньосерцеву і системну гемодинаміку і призводять до розвитку гострої або хронічної недостатності кровообігу. …